Кандидат мистецтвознавства, доцент Львівської національної музичної академії імені М.В.Лисенка.
ХУДОЖНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ АКАДЕМІЧНОГО БАЯННОГО ВИКОНАВСТВА
у другій половині XX ст.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.01 – теорія і історія культури. – Київ, 2002.
У дисертації розглядаються проблеми розвитку баянного виконавства в контексті музичної культури України та зарубіжжя у другій половині XX століття.
Вперше всебічно проаналізовано виконавство провідних баяністів, які започаткували новий різновид концертно-інструментального виконавства.
Охарактеризовано основні етапи розвитку баянного виконавства, протягом яких відбувалось формування його провідних ознак: опанування мистецтвом інтерпретації та культурою звуку, кристалізація властивих класичному інструменталізму типів виконавського мислення і стильових напрямів; створення на базі сучасної оригінальної музики власної виконавсько-інструментальної лексики.
Поглиблення творчих засад сучасного баянного виконавства та його мистецька актуальність засвідчують плідне зростання його культуротворчої ролі та стимулювання композиторської творчості в цьому жанрі інструментальної музики.
БАЯННА ТВОРЧІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ:
ҐЕНЕЗА, ЕВОЛЮЦІЯ ТА СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 – теорія та історія культури.
Автор досліджує українську баянну творчість як молоде відгалуження камерно-інструментальної музики у всій багатогранності її мистецьких проявів, еволюції та тенденцій.
В роботі розкрито зв’язки баянного жанру із загальними процесами сучасної музики та соціокультурною ситуацією, що призвели до кристалізації його оригінального мистецького феномену. З цим пов’язана концепція і мета роботи, які полягають в обґрунтуванні самобутніх рис баянної творчості, отже й актуальності, як результату сукупної дії особистісного чинника (композиторського стилю) та впливу сучасного музичного простору й естетичних ідеалів епохи.